ЧИ МАЄ ЛЮДИНА КОРІННЯ?

 «Чи має людина коріння?»

У всіх людей — одна святиня.

Куди не глянь, де не спитай,

Рідніша їм своя пустиня,

Аніж земний в чужині рай.

Їм красить все їх рідний край.

Нема без кореня рослини,

А нас, людей, без Батьківщини.

— Яке значення для рослини має коріння?

— Чи має людина коріння?

— Що можна назвати людським корінням?

Прочитайте оповідання «Дідова колиска»

Одного разу батько шукав щось на горищі. Знайшов стару дерев’яну колиску. Дивна така — помережана, різьбою прикрашена.

Ще й буквами старовинними вирізано: «Мир і хліб».

— Це дідова колиска,— сказав батько. Він довго дивився на неї, а потім витер пил і заніс до хати.— Хай зберігається...

Я не знаю свого дідуся. Батько показав мені тільки його могилу на кладовищі...

Коли я чую слово Батьківщина, мені пригадується старовинна колиска. У ній лежав дідусь...

Батьківщина — це люди, які жили на нашій землі до нас. Вони орали землю і сіяли, раділи і плакали, співали пісні. Це наші предки.

Ми повинні знати минуле нашої Батьківщини. Хто забув про колиску, в якій лежав його дідусь, той не може бути справжнім патріотом.

А наша колиска — це наше рідне село, рідна хата, мати й батько.

З рідної хати починається для мене Батьківщина.

В. Сухомлинський

 Дайте відровіді на запитання: 

— Як ви гадаєте, про що оповідання?

— Чому батько так бережливо ставиться до старої колиски?

— Що означає Батьківщина для автора?

 У кожної людини в житті є щось таке сокровенне, найрідніше, без чого вона не може навіть уявити свого життя. Це рідний батьківський край, де вперше дитина побачила світ, ясне сонечко, дрібні сльозинки дощу на віконному склі, ріжок молодого місяця, чисту зелену травичку і тисячі різних квітів, що тішили серце своїм розмаїттям. Це та земля, на якій ми зробили свої перші кроки, земля

наших батьків, дідів і прадідів. Вона найдорожча за все на світі.

Вона єдина, де ми почуваємось удома, затишно і привітно. Тільки в рідному краю людина почувається захищеною, стійкою, впевненою, бо вона вдома. Де б хто не був, все одно повертається до своїх батьків, до свого дому, у свій рідний край, на свою Батьківщину, до свого коріння.

Гра «Мікрофон»

— Продовжте міркування.

- Моє коріння — це...

Прослухайте музичну композицію про Україну: 

Промінь сонця візьми у долоньку маленьку

Й до грудей своїх ніжно його притули.

Хай любов з добротою цвітуть у серденьку,

А тоді їх до іншого серця пошли.

Подаруй всім тепло свого серця, дитино,

І ніколи не кидай нікого в біді.

Прийде щастя до тебе тоді неодмінно,

Світла доленька буде у тебе тоді.

— У нашого народу є давні звичаї та традиції. Особливо важливими, добрими символами для всіх нас є обереги. До них належать вишиванки. З давніх-давен уважали, що вишиванка захищає від усілякого лиха, наділяє людину цілющою силою рідної землі.

 — Що таке код?

Код — це система символів для передавання, опрацювання і зберігання різної інформації; ключ до способу шифрування чи розшифрування тексту.

— Що можна кодувати?

— Який код має вишиванка?

 «Калейдоскоп візерунків»

У різних регіонах вишивки кодували по-різному. Українці так розкривали коди.

-         Пряма горизонтальна лінія — земля, горизонтальна хвиляста — вода, трикутник — гори, круг — сонце.

-         У рослинному орнаменті завжди вишивали довге тонке стебло, щоб життя було довгим і щасливим; на стеблі — квіточки та листочки — це діточки і мамина любов.

-         Різняться вишиванки також і кольорами: червоний — це любов мами до дитини, зелений — молодості й краси, життя, здоров’я, чорний — колір землі, смутку, блакитний — колір неба і води.

«Моя вишиванка»

Пропоную вам створити свою вишиванку. 

Завдання: прикрасити сорочку орнаментом із різних елементів, викласти візерунок, наклеїти його (калина, маки, волошки, смужки з геометричним орнаментом).

Заготовочки в допомогу: