ЧИ МАЄ ЛЮДИНА КОРІННЯ?

 «Чи має людина коріння?»

У всіх людей — одна святиня.

Куди не глянь, де не спитай,

Рідніша їм своя пустиня,

Аніж земний в чужині рай.

Їм красить все їх рідний край.

Нема без кореня рослини,

А нас, людей, без Батьківщини.

— Яке значення для рослини має коріння?

— Чи має людина коріння?

— Що можна назвати людським корінням?

Прочитайте оповідання «Дідова колиска»

Одного разу батько шукав щось на горищі. Знайшов стару дерев’яну колиску. Дивна така — помережана, різьбою прикрашена.

Ще й буквами старовинними вирізано: «Мир і хліб».

— Це дідова колиска,— сказав батько. Він довго дивився на неї, а потім витер пил і заніс до хати.— Хай зберігається...

Я не знаю свого дідуся. Батько показав мені тільки його могилу на кладовищі...

Коли я чую слово Батьківщина, мені пригадується старовинна колиска. У ній лежав дідусь...

Батьківщина — це люди, які жили на нашій землі до нас. Вони орали землю і сіяли, раділи і плакали, співали пісні. Це наші предки.

Ми повинні знати минуле нашої Батьківщини. Хто забув про колиску, в якій лежав його дідусь, той не може бути справжнім патріотом.

А наша колиска — це наше рідне село, рідна хата, мати й батько.

З рідної хати починається для мене Батьківщина.

В. Сухомлинський

 Дайте відровіді на запитання: 

— Як ви гадаєте, про що оповідання?

— Чому батько так бережливо ставиться до старої колиски?

— Що означає Батьківщина для автора?

 У кожної людини в житті є щось таке сокровенне, найрідніше, без чого вона не може навіть уявити свого життя. Це рідний батьківський край, де вперше дитина побачила світ, ясне сонечко, дрібні сльозинки дощу на віконному склі, ріжок молодого місяця, чисту зелену травичку і тисячі різних квітів, що тішили серце своїм розмаїттям. Це та земля, на якій ми зробили свої перші кроки, земля

наших батьків, дідів і прадідів. Вона найдорожча за все на світі.

Вона єдина, де ми почуваємось удома, затишно і привітно. Тільки в рідному краю людина почувається захищеною, стійкою, впевненою, бо вона вдома. Де б хто не був, все одно повертається до своїх батьків, до свого дому, у свій рідний край, на свою Батьківщину, до свого коріння.

Гра «Мікрофон»

— Продовжте міркування.

- Моє коріння — це...

Прослухайте музичну композицію про Україну: 

Промінь сонця візьми у долоньку маленьку

Й до грудей своїх ніжно його притули.

Хай любов з добротою цвітуть у серденьку,

А тоді їх до іншого серця пошли.

Подаруй всім тепло свого серця, дитино,

І ніколи не кидай нікого в біді.

Прийде щастя до тебе тоді неодмінно,

Світла доленька буде у тебе тоді.

— У нашого народу є давні звичаї та традиції. Особливо важливими, добрими символами для всіх нас є обереги. До них належать вишиванки. З давніх-давен уважали, що вишиванка захищає від усілякого лиха, наділяє людину цілющою силою рідної землі.

 — Що таке код?

Код — це система символів для передавання, опрацювання і зберігання різної інформації; ключ до способу шифрування чи розшифрування тексту.

— Що можна кодувати?

— Який код має вишиванка?

 «Калейдоскоп візерунків»

У різних регіонах вишивки кодували по-різному. Українці так розкривали коди.

-         Пряма горизонтальна лінія — земля, горизонтальна хвиляста — вода, трикутник — гори, круг — сонце.

-         У рослинному орнаменті завжди вишивали довге тонке стебло, щоб життя було довгим і щасливим; на стеблі — квіточки та листочки — це діточки і мамина любов.

-         Різняться вишиванки також і кольорами: червоний — це любов мами до дитини, зелений — молодості й краси, життя, здоров’я, чорний — колір землі, смутку, блакитний — колір неба і води.

«Моя вишиванка»

Пропоную вам створити свою вишиванку. 

Завдання: прикрасити сорочку орнаментом із різних елементів, викласти візерунок, наклеїти його (калина, маки, волошки, смужки з геометричним орнаментом).

Заготовочки в допомогу: 

 Звичаї,традиції і обряди на Чистий четвер : https://youtu.be/i1or7UiT2FM

Спробуємо виготовити самостійно:  

 

Словник НУШ: Свідоцтво досягнень

Чому замість табелів успішності учні тепер отримують свідоцтва досягнень? Що з ними робити батькам? Навіщо рівневі оцінки у 3–4-му класі, якщо у 5-му будуть звичайні? У нашій традиційній рубриці «Словник НУШ» розбираємо найважливіші складові педагогіки Нової української школи.

 

Що таке свідоцтво досягнень?

 

Свідоцтво досягнень — документ, який школа видає учневі наприкінці кожного семестру. Він підтверджує, що дитина в цей час брала участь у навчальному процесі, засвідчує, що вона опановує певний рівень освіти. Заповнює свідоцтво переважно вчитель (хоча є і графа «Побажання батьків», де тати і мами можуть записати пропозиції). 

 

Чим свідоцтво досягнень відрізняється від табеля?

 

Про те, що саме змінює підхід НУШ, свідчать і самі назви старого та нового документів. Табель перекладається як перелік (балів за різними шкільними дисциплінами), і це налаштування, ніби дитина колекціонує оцінки. Донедавна це був стандартний підхід. У дорослому віці кожна посада вимагала від людини певного набору навичок та знань. У сучасному світі цього не досить, щоб знайти роботу до душі. Цінується поєднання навичок, уміння навчатися протягом життя, креативність та чимало інших моментів, які не можна звести до відтворення знань чи копіювання способу дій. Саме тому важливим є процес навчання, поступ, який і показує свідоцтво досягнень, а не лише результати.

Табель успішності акцентує на тому, наскільки учні відповідають прописаним шкільним нормам. Тобто чи здатна дитина «взяти» те, що дає їй вчитель. Якщо в учня не було високих балів за предметами, він потрапляв до «неуспішних», що ставало своєрідним ярликом та пригнічувало мотивацію до навчання. 

Свідоцтво досягнень пропонує інший підхід: усе, що там написано, — це позитивні факти. У табелі низькі бали означали, що учень чогось не знає, не вміє, робить багато помилок. Можна сказати, «не дотягує до норми». У свідоцтві досягнень пишуть про те, що дитина вміє, знає, робить. Наприклад, першокласник демонструє помітний прогрес у визначенні геометричних форм предметів, у додаванні та відніманні чисел у межах 10. Він має значні успіхи в тому, як лічить об’єкти у межах 100. А ось розв’язує задачі на знаходження суми, різниці лише з допомогою вчителя. Але те, що учень (хоча б разом з педагогом) здатен впоратися із задачею — це досягнення, поступ порівняно з минулим роком, коли він був дошкільником і таких навичок не мав. 

У свідоцтві не може бути жодної негативної інформації, нічого про те, що дитина щось робить погано. Це як традиційне присвоєння рівня володіння іноземною мовою: просунутий рівень, звісно, кращий, ніж елементарний, але і його не можна назвати недостатнім, незадовільним. Це просто перший етап опанування мови. Якщо учень для певного виду діяльності потребує уваги та допомоги, це не означає, що він не зможе працювати інакше. Це просто перший етап розвитку певної компетенції. 

Такий підхід привчає дитину не орієнтуватися на інших, а порівнювати свої успіхи з тими, що в неї були вчора. 

 

Чи не знижує мотивацію відсутність оцінок?

 

Батьків непокоїть, що дитина не розуміє, чи все в неї добре з опануванням матеріалу. Скажімо, інші діти вже можуть підтримати прості діалоги англійською, а вона знає добре лише основні слова. І все виконує з допомогою вчителя. Раніше «підстьобувало» стільки факторів! І вчитель критикував, і низькі бали отримувати було соромно, бо одразу зрозуміло, хто в класі гарно навчається, а хто — ні. 

Насправді, у дітей немає орієнтації на оцінки. До цього їх привчаємо ми, дорослі. Але, як доводять численні дослідження, у дітей закарбовується у пам’яті не так радість від високих балів, як бажання уникнути поганої оцінки та стрес від її отримання. Така мотивація побудована на моральному покаранні, почутті страху та бажанні виправдати батьківські очікування. А це призводить до того, що дитина починає навчатися не краще, а гірше, ніж здатна. А ще гірше те, що в учня розвивається така собі алергія на навчання, отримання нових знань, інтелектуальну діяльність. Це закриває чимало професійних шляхів перед школярем у майбутньому.

Спокій і відсутність стресу, особливо коли йдеться про дітей 6–10 років, — це найкраща атмосфера для навчання. І якщо дитина трохи пізніше вивчить таблицю множення, але стане допитливою, ініціативною, креативною, зможе добре працювати в команді, то її життєві перспективи від цього лише покращаться. Такий підхід надихає на пізнання, вчить не боятися помилок і виправляти їх, вдосконалюватися. Учні привчаються до самооцінювання, що в житті значно важливіше, ніж орієнтуватися на чужі вимоги. 

Дитина відчуває: якщо вона щось уже вміє, надалі зможе більше, опанує нове, отримає ще кращий результат. 

Щоб дізнатися, як дитина навчається вчитися, у свідоцтві досягнень ідеться і про особисті риси, цінності та наскрізні вміння учня. 

 

Що таке характеристика наскрізних умінь?

 

Основну частину свідоцтва займає характеристика результатів навчання за шкільними предметами та інтегрованими курсами. Також у ньому є такі розділи: «Рекомендації вчителя» та «Побажання батьків щодо освітнього процесу».

Але на самому початку свідоцтва — не все це, а розділ, якому в НУШ приділяють особливе значення: характеристика наскрізних умінь. У ньому йдеться про ті компетенції, які учень має набувати на всіх заняттях. Це softskills, м’які навички, які нині та в найближчому майбутньому потрібні в будь-якій професії. Кількість таких пунктів і те, які саме вміння очікуються від дитини, залежить від класу, з урахуванням вікової психології. Це видно, якщо порівняти свідоцтва досягнень учнів 1-го і 3-го класів.

В обох дітей відзначать, наскільки вони виявляють самостійність у роботі, беруть участь у житті класу, доброзичливо ставляться до оточуючих, співпрацюють з іншими дітьми, вирішують конфлікти мирним шляхом, беруть відповідальність за свої дії та дотримуються правил поведінки.

Наприклад, у першому класі важливо, що учень ставить запитання про нове та незрозуміле. А в третьому — що учень ставить цікаві запитання та знаходить на них відповіді в текстах. Першачок відшукує успішні шляхи вирішення проблем, а третьокласник вже сам має впоратися з проблемними завданнями та ситуаціями. Від дітей 6–7 років очікують, що вони вміють активно працювати на уроці, виявляти старанність та зосередженість у навчанні. А від дітей 8–9 років — що вони виявляють творчість у навчальній діяльності, пропонують нові ідеї, приймають самостійні рішення, оцінюючи можливі ризики. Щодо комунікаційних навичок, то вчитель відзначає, наскільки третьокласник керує своїми емоціями, а для першачка це ще не властиво за віком.

Також у цьому віці багато залежить від рівня усвідомленого читання. Учень, серед іншого, має виявляти інтерес до читання, осмислювати прочитане, аналізувати інформацію, отриману з різних джерел, оцінювати її достовірність.

 

Як батькам правильно «читати» свідоцтво?

 

Раніше було зрозуміло: якщо десь у табелі стоїть 4–6 балів, ці предмети треба терміново «підтягувати». А якщо 1–3, це взагалі ганьба та кінець світу! Нині ж усе, що написано, здається позитивним: уміє, намагається, навчилася… Та в базовій школі вочевидь не всі учні стануть відмінниками. Тож як читати свідоцтво успішності, щоб погані оцінки у 5-му класі не стали ударом у спину?

У свідоцтві досягнень немає навіть вербальної оцінки, наприклад, за математику загалом. По кожному предмету вказано різноманітні навички та рівень оволодіння ними. Це розгорнута, деталізована характеристика. Наприклад, у першому класі з математики прописано вісім пунктів, такі як «Додає та віднімає числа в межах 10», «Орієнтується у просторі, пояснює розташування предметів». А в другому класі ці пункти, звісно, зовсім інші: «Створює макети реальних та уявних об’єктів», «Розв’язує прості і складні задачі».

Досягнення школяра варто обговорити з учителем, особливо якщо є складнощі з опануванням певних навичок. Звісно, не з метою оскаржити бачення педагога (на кшталт «Моя дитина вміє все краще за всіх»), а щоб з’ясувати деталі, отримати рекомендації, чим ви можете допомогти дитині вдома.

 

Що робити, щоб допомогти дитині у навчанні?

 

1

Звертаємо увагу саме на ті навички, за якими записано, що учень потребує допомоги. Але, звісно, саме допомоги та підтримки, а не вимог, критики чи осуду. Ці записи свідчать, що дитина потребує попрактикуватися, і в цьому їй потрібен наставник.

2

Порівнюємо минулорічні та нинішні характеристики за кожним пунктом з тією ж метою, як порівнюють минуле і нинішнє УЗД. Яка динаміка? Що дитині регулярно складно дається, а що легко? Де раптом стався прорив, а які навички залишилися на старому рівні?

3

Порівнюємо навички за різними предметами, щоб зрозуміти, яким саме навичкам приділити більше часу. Якщо дитині важко усвідомити, про що вона читає, її очікують однакові труднощі на заняттях з української мови, математики та природничих дисциплін. Адже там так само важливо усвідомити умову задачі. Тож треба планувати не «підтягувати мову та математику» з дитиною, а акцентувати увагу саме на навичці усвідомленого читання.

 

Як порівняти вербальнe, рівневе та 12-бальне оцінювання?

 

Правильна відповідь: ніяк. Але спочатку слід розібратися, як саме оцінюють досягнення учнів.

У 1–2-му класах — вербальне оцінювання. Якщо дитина лише почала засвоювати вміння, це описується як «потребує уваги й допомоги». Більше вдається тим, хто «досягає результату за допомогою дорослих». Звісно, добре, коли в навичках учень «демонструє помітний прогрес». Є й діти, які «мають значні успіхи» в певній діяльності.

У 3–4-му класах — рівневе оцінювання. У кожній графі характеристики результатів навчання за шкільними предметами позначається рівень умінь: початковий, середній, достатній та високий. Це вводиться як м’який перехід до оцінювання в базовій школі. Учень може орієнтуватися, на якому рівні він перебуває. Але у 3–4-му класах ще немає навіть рівневої загальної оцінки за предмет. Ідеться про рівень різних навичок за цим предметом.

Деякі батьки пишуть у соцмережах, як «конвертувати» оцінки. Мовляв, у кого «потребує уваги й допомоги», це початковий рівень, тобто 1–3 бали за 12-бальною системою. А той, хто у 1–2-му класі «демонструє помітний прогрес», мовляв, у 3–4-му матиме «достатній рівень», а у 5-му — 7–9 балів. Тати й мами, яким страшно без оцінок, переводять у бали та виводять середнє арифметичне за кожною дисципліною.

Утім, це «середня температура по лікарні». Рівні не відповідають балам. Різні навички по-різному впливають на шкільну успішність, так би мовити, мають різну вагу. До базової школи навчальна успішність може змінитися. І всі ці складнощі не потрібні. Вербальне та рівневе оцінювання демонструють навчальний прогрес, зони розвитку дитини, на які варто звернути увагу. І цей підхід значно продуктивніший, ніж намагання змусити учня отримати певну оцінку.

 

 

Сьогодні поговоримо про динозаврів

Мільйони років тому, по землі ходили динозаври, великі і маленькі, хижі і травоїдні. Нам досі відомо про них не так вже й багато, адже все, що у нас є - це їх скам'янілі останки, які цілі епохи лежали десь під ґрунтом. За такими знахідками досить складно зрозуміти, що з себе представляли динозаври, яким належать ці кістки. На щастя, палеонтологи вже зібрали і класифікували чимало старих кісток, і склали цілу енциклопедію древніх ящерів.

Цікаві факти про динозаврів.

З латині слово «dinosaur» перекладається, як «жахливий ящер».

Один з найбільш страшних динозаврів, тиранозавр, мав зуби завдовжки близько 15 см.

Незважаючи на значні розміри, мозок більшості динозаврів був завбільшки як волоський горіх або м'ячик для гольфу.

Найдовшими з динозаврів були травоїдні брахіозаври. Судячи з їх скелетів, які вдалося знайти, їх довжина лише трохи не дотягувала до 50 метрів.

У Стародавньому Китаї люди вірили, що величезні кістки, які вони іноді знаходили в землі, належали драконам. Вони використовували кістки в традиційній медицині, розмелюючи їх на порошок.

Вчені встановили, що молоді тиранозаври росли неймовірно швидко, додаючи по кілька кілограмів щодня і стрімко збільшуючись у розмірах.

Першу знайдену величезну кістку, що належала якомусь доісторичному ящеру, вчені того часу спочатку прийняли за кістку людини-велетня.

Найбільше броні на собі тягав анкілозавр. Це створіння було надійно захищене товстими кістяними пластинами, а від ворогів він відмахувався м'язистим хвостом, який закінчувався важкою колючкуватою кістяною кулею.

На території США є місто динозаврів, справжнісінький населений пункт в штаті Колорадо, примітний тим, що в ньому всі вулиці названі на честь динозаврів.

Найближчі родичі динозаврів з нині живих істот, це не ящірки і крокодили, а птахи. Наприклад, домашні кури.

Оскільки обертання Землі навколо своєї осі поступово сповільнюється, добовий цикл стає все більшим. Коли по нашій планеті бродили динозаври, день тривав не 24 години, а близько 22.

Всупереч розхожій думці, тиранозавр не був найбільшим хижаком з-поміж вимерлих древніх ящерів.

Багато хто вірить, що в Шотландії, в озері Лох-Несс, мешкає якась реліктова істота. Деякі вважають при цьому, що це іхтіозавр.

Динозаври існували протягом десятків мільйонів років, і одні види змінювали інші. Між існуванням стегозавра і тиранозавра пройшло більше часу, ніж між існуванням тиранозавра і появою людства.

Найдрібнішим з усіх динозаврів, які коли-небудь існували, вважається компсогнатус, що мешкав на території сучасної Західної Європи. Судячи зі скам'янілих останків, доросла особина важила лише близько 2,5 кг.

Судячи з усього, найважчим динозавром з усіх був титанозавр, що важив близько 80 тонн.

Найбільшим динозавром вважають сейсмозавра. Ймовірно, він мав довжину тіла, яку можна порівняти з довжиною тіла брахіозавра, близько 50 метрів, але важив при цьому до 140 тонн, і мав дуже довгу шию.

В даний час вченими описано і класифіковано близько 1000 видів динозаврів.

Ці стародавні ящери існували на Землі протягом приблизно 160 млн років, але не всі одночасно.

Останки динозаврів були виявлені на всіх материках нашої планети без винятку, включаючи Антарктиду, яка тоді не була покрита льодом.

Крокодили, що живуть в наші дні, є нащадками істот, відомих, як архозаври. А архозаври - це не вид динозаврів, і їхні предки, тобто предки крокодилів з'явилися на Землі ще до появи на ній динозаврів.

Найдавнішим динозавром вважається ставрікозавр, що жив близько 225 млн років тому. При довжині тіла близько 2,5 метри, він важив зовсім небагато, близько 30 кг.

Одна з популярних теорій свідчить, що перші динозаври з'явилися на території сучасної Південної Америки.

Вчені не знають, якою була протяжність життя динозаврів, але припускають, що деякі з них могли жити приблизно до 200 років.

У пентацератопса череп досягав довжини 3 метри, і на нього припадало близько 30-35% всієї довжини тіла цього ящера.

Нові види динозаврів відкриваються палеонтологами щороку.

Останні динозаври на нашій планеті вимерли близько 65 млн років тому.

У тиранозаврів на коротких передніх лапах було всього по 2 пальці.

Спинний мозок у динозаврів був більший, ніж головний. Він відповідав за контроль над тілом.

Багато травоїдних динозаврів ковтали каміння, щоб поліпшити процес перетравлення їжі.

У схожих на птахів орнітомімідів в пащі було по 220 надзвичайно гострих зубів. 

Розгляньте зображення дняких динозаврів: 

                         Тиранозавр: 

Стегозавр : 

Рамфоринх: 

Плезіозавр: 

Паразавролофус: 

Диплодок: 

Спробуйте пограти в гру: