Блог вихователя групи подовженого дня Можчіль Марини Миколаївни

ЧОМУ ЛЮДИНА ПОВИННА ЗНАТИ СВІЙ РОДОВІД?

У коло всі разом ставайте

І посмішку передавайте.

На сусіда подивіться

Та йому ви посміхніться.

Другу ви ім’я назвіть,

Руку дружби простягніть.

«Чому людина повинна знати свій родовід?»

Ріка вмирає без джерел,

Дерева сохнуть без коріння.

У ріднім краї ти — орел,

Твій родовід тут, покоління.

— Річки немає без джерела, дерева — без коріння, людини — без Батьківщини, без свого роду. Адже ми народились, живемо в Україні, тут наші батьки, дідусі та бабусі. Отже, родовід наш тут, в Україні. Наші прадіди уявляли життя людей на землі як велетенське Дерево Роду.

Прослухайте пісню «Родина» (муз. і сл. Наталії Май)

Розібрать не можу я, де родина, де сім’я?

То ж запам’ятай, дружок, що рідня — це той зв’язок,

Що від предків наших йде і по крові рід веде.

Дядечки й тітки усі — двоюрідні дідусі,

Їх жінки й чоловіки, ще й племінники меткі.

Рід історію веде, з глибини віків іде.

Родовід свій ти вивчай, древо роду пам’ятай!

Слухання оповідання «Родовідне дерево»

Одного хлопчика запитали, як звуть його бабусю. А він не знав.

— А як же ти дідуся кличеш?

— Діду, дайте меду.

Смішно, та не дуже. Більше сумно, що є такі хлопчики. Може вони позабували, як тата і маму звуть.

— Е-е-е,— каже дід Петро,— хто не має коріння, той, як перекотиполе: куди вітер подме, туди й котиться. А гарні дітки знають свій рід: і батьків, і дідів, і прадідів, і прапрадідів знають. Вони мають такий альбом фотографій своїх родичів із добрим словом про них і складають родовідне дерево. Воно коренасте, гіллясте, а що гілка — то й член красного роду. Чим глибше коріння у такого дерева, тим міцніше воно стоїть на землі.

Д. Чередниченко

— Як дід Петро називає людей, які не знають свого роду?

— Що вам відомо про свій рід?

Вправа «Родинне дерево»

— Свій маленький листочок на цьому дереві має кожний із вас. Гілки — ваші батьки, їхні сестри і брати. Стовбур — дідусі та бабусі.

Відростки — їхні брати і сестри. Коріння — батьки ваших дідусів і бабусь. Чим міцнішим росте дерево, тим більшим є рід. У кожної гілочки або коріння є своє ім’я.

Перед вами — малюнки дерев. На кожній гілочці — віконце. Виберіть яке вам найбільше сподобалося і на пишіть у них імена своїх рідних: бабусі, дідуся, мами, тата, братиків та сестричок.